Strict Standards: Only variables should be assigned by reference in /var/www/vhosts/history.cherkassy.ua/httpdocs/modules/mod_simple_informer/helper.php on line 48

А ось і довгоочікувана мною стаття. Розуміючи, що вона є основою цього проекту, я підсвідомо намагався відтягнути цей момент, вважаючи себе не готовим до її написання. Певно, історію будинку може написати дослідник, історію вулиці – краєзнавець, а от історію цілого міста – тільки історик. Звичайно, я не вважаю себе істориком… Та так хотілось зробити щось важливе для міста! Я люблю Черкаси. Тому саме для них і створювався цей сайт. Тож, відкинувши зайву скромність та сентиментальність, почнемо…

Черкаси. Що було до? Перша частина історії міста присвячена періоду від доісторичного первісного часу до моменту заснування міста.

Думав розпочати з того, що раніше Черкаси були тропічним морем, та певно це дуже зарано. Тож повернемося у минуле лише на 40-10 тисяч років назад. На території міста було виявлено велику кількість первісних поселень. Черкаські схили були привабливим ще 14 000 років назад. Пропоную почати мандрівку археологічними пам’ятками нашого міста.

Всього місто має 22 археологічні пам’ятки. Тож в Черкасах знаходяться: поселення доби мезоліту, знахідки неоліту, дві групи курганів з 9 насипами, поселення і могильник бронзового віку, чотири городища та сім поселень зарубинецької культури, два поселення та могильник черняхівської культури, два поселення ранніх слов’ян, городище 13-14 століть, поселення та два городища 14-17 століть та інше.

Отож, все почалось для Черкас у добу мезоліту (Кам’яна доба, 9 000 – 6 000 років до РХ). Саме в цей час люди почали приручати собак, кіз та свиней. Після останнього зледеніння, що здерло Лівобережжя та оголило гранітну поверхню правого берегу, утворивши майже весь рельєф Черкащини, проходять перші тисячоліття. Одна зі стоянок первісної людини цього періоду розташовувалась на північно-західній околиці міста (Дахнівка). Зараз вона затоплена водами водосховища. Мені не вдалося знайти точне місце її розташування та назву, але можливо (це тільки припущення), що десь під водами Дніпра, вздовж старого русла річки Бігуча. Оскільки стоянка затоплена і її фактично не існує, то до списку 22 археологічних пам’яток вона не входить.

А входить до нього мезолітична стоянка зимівниківської культури Дніпровець. Вона знаходиться також в Дахнівці, у гирла тої ж Бігучої (сьогодні дахнівська дренажна канава). Досліджена у 2004 році археологами Сиволапом, Залізняком та Дєткіним. Також цим періодом датуються крем’яні артефакти знайдені у 1988 році в Долині троянд (Черкаси-1). Археологи: все той же Сиволап та Григорьев.

За мезолітом прийшов неоліт, який не залишив археологічних відбитків для Черкас. А от наступний за ним енеоліт (Бронзова доба, 4 000 ­– 3 000 років до РХ) залишив слід на горі Василиця (колишнє однойменне село, що включено до складу міста). У 1970 році архітектор Криць повідомив Інститут археології АН України про виявлені знахідки. А вже у серпні 1971 року гору було обстежено. Тут виявлено два різночасових шарів, нижній відповідає поселенню епохи енеоліту, верхній – зарубинецькому городищу (ІІ століття до н.е. – ІІ століття н.е.) Гора Василиця – відріг берега Дніпра заввишки 35-40 м, обмежений природним яром, завглибшки 10-30 м, а з напільного боку помітні сліди валу заввишки 30-40 см та рову завширшки 7-10 м, можливо, зарубинецького часу. У 1997 році археологами Рецем, Лазоренко та Куштаном, разом з студентами Черкаського університету ім. Б.Хмельницького, на горі знайдено артефакти періоду енеоліту та пивихинської культури (бронзовий вік) та фрагменти кераміки зарубинецької культури.

Вище написано про дві групи курганів з 9-ма насипами. Щодо курганів допоки мною вдалося виявити тільки один – це Гостра Могила. Він був на розі вулиць Гостромогильної (саме звідси і назва) та Монастирської. Зараз цього перехрестя вже не існує. Відповідні сучасні назви цих вулиць Волкова та Вербовецького, справа в тім, що раніше вулиця Гостромогильна (Волкова) простягалась аж до Добровольського. Так от про курган, він знаходився на місці сучасної дитячої поліклініки №2. Існує легенда про те, що його насипали козаки на честь свого отаману, який поліг у боротьбі з татарськими набігами. Але, скоріш за все, це скіфський царський курган заввишки 5-6 метрів. Щодо правдивості цієї версії говорить і те, що подібні могили були по всій Україні, називаючись Гострими (через їх крутий схил). Їх вік близько 2,5 тисяч років (500 р. до н.е.) Також маємо і дві версії руйнування цієї пам’ятки. Перша полягає в тому, що курган був знищений господарем земельної ділянки десь у 1914-1915 роках. А інша наголошує, що могилу зрівняли бульдозерами (десь в 30-х) для будівництва у 1937 році дитячої поліклініки.

Настав ранньослов’янський час. В період з І по ІІ століття нашої ери, в сучасних Черкасах вже вирує поселення зарубинецької культури (городища Черкас). Саме одне з них було описане вище як один із шарів городища на горі Василиця.

А от у IV столітті саме в центрі міста розмістилось поселення (на місці Хрещатик-Сіті) черняхівської культури (Черкаси-Центр), а також в районі готелю «Дніпро» (в кварталі вулиць Смілянська, Дашкевича, Вишневецького, Фрунзе). Поряд за ручаєм (провулок Кірова) знаходився могильник (північний портал Хрещатик-Сіті) жителів цього поселення (це знахідка Сиволапа 1995 рік). Цей  цвинтар функціонував в 350-375 роках. Судячи з досліджених поховань, основним населенням селища були слов’яни та алани, та вже на той час невелика частина його жителів були християнами. У місті було виявлено скарби періоду черняхівської культури.

А тепер поринемо в ще більші гіпотези ніж ті, що були до цього. Ранньослов’янський час – це одна з найбільших загадок для істориків та археологів. Чи були в той період (100 -700 роки н.е.) слов’янські державні утворення, або принаймі – племені союзи? А хто такі легендарні та напівлегендарні Бож, Баламир, Балтазар, Бравлин, Кий, Аскольд? Чи існували вони? Можливо це правителі Руського каганату? Артанії? А згадайте про Артанію. Вона знаходилась на досить великому острові. Її пов’язують з Тмутараканню, з Черніговом, Рязанню, із Ростовим або Оршою, із землями теперішніх ерзян. Але де там острови? Правда і в нас немає, але був! В літописні часи Дніпро в районі Черкас мав два рукави. Лівий був суднохідним та й протікав там де й зараз. А другий був мілкий. Він протікав по руслу теперішніх річок Ірдинка, Ірдинь та Тясмин. Тому ці два рукави і утворювали острів. Як відомо з арабських згадок столицею Артанії було місто Арта. А далі почнемо фантазувати. Вище згадувалось про ранньослов’янське (черняхівське) поселення Черкаси-Центр. Можливо це й була легендарна Арта.

І продовжуємо фантазувати далі. Під проводом полян (Куявії) утворюється Київська Русь. Артанія стає південними кордонами країни, які постійно піддаються нападам кочівників. Організовується поросська оборонна лінія до складу якої входить і місто Родень. З літопису відомо, що Родень знаходився на березі Дніпра південніше Каневу. За часів полюддя (збору данини) поблизу Роденя був пункт остаточного збору кораблів перед їхнім відправленням до Візантії. Тут відбувалося їх остаточне споряджання, підготовка та перевантаження товарів. І є припущення, що в Черкасах на Замковій горі й розташовувалось це місто. До речі, академік Б.Рибаков вважав Родень загадковою Артанією (Артою). Додам ще трохи фактів. Родень названий на честь прабатька всього пантеону язичницьких богів – Рода. А історичні джерела згадують річку Ірдинь (1552 рік) як Рдень! А тепер зберемо всі мої домисли: столиця Артанії – Арта, давній Родень – південний форпост Київської Русі, а далі Черкаси з невідомим часом заснування та таємничими першими поселенцями…

Все, тут і закінчу. Далі про початок Черкас та їх середньовічні часи.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

DiscoverCars WW