У вітчизняній історіографії князя Дмитра Вишневецького часто представляють як старосту черкаського та канівського і стверджують, що обіймав він цю посаду в сер. XVI ст. Така традиція бере початок з праць знаних істориків кін. XIX – поч. XX ст. В. Антоновича та Д. Яворницького (причому в обох випадках цей факт не підтверджений жодними історичними джерелами). З того часу, зважаючи на авторитет істориків, ця теза стає аксіомою у дослідженнях істориків новітнього часу. Втім, аналіз історичних документів того часу засвідчує, що Дмитро Вишневецький ніколи не обіймав цієї посади: на сер. XVI ст. згадані старости Ян Хрщонович (1547–1552), Дмитро Санґушко (1552–1553), Йосип Халецький (1553–1559).
Історичні джерела свідчать про інше. Після зруйнування Хортицької Січі татарами на чолі з ханом Девлет-Гераєм у 1557 році, Вишневецький, очевидно, щоб помститися польському королю і великому литовському князю Сигізмунду ІІ Августу за ненадання обіцяної підмоги, відступивши уверх по Дніпру, силоміць захопив Черкаси й Канів і звідти звернувся по «інструкції» до свого союзника московського царя Іоанна IV. Про ці події так написано у Никонівському літописі: «...писалъ ис Черкасъ да ис Канева къ царю и великому князю князь Дмитрей Ивановичь Вишневецкій, что онъ зъ Днѣпра съ Хортицкого острова пошелъ, потому что корму не стало у него, и казаки отъ него разошлися, а царь Крымьской пошелъ на его городъ да Турьского люди многіе въ судѣхъ да Волохи, и онъ за кормомъ не сѣлъ въ городѣ, а, пришедъ, засѣлъ Черкасы и Каневы: и государь какъ велитъ? И царь и великій князь писалъ князю Дмитрею Ивановичу, а велѣлъ ѣхати къ собѣ, а Черкасы и Каневъ велѣлъ королю отступитца, потому что царь и великій князь съ королемъ въ перемирьѣ». Після цього Вишневецький разом із відданими козаками переходить на московську службу, де пробув до 1561 року (і це на початку Лівонської війни між Литвою та Московією!).
Проте, через два роки після захоплення Черкас і Канева Дмитром Вишневецьким, посаду старости отримує його двоюрідний брат князь Михайло Олександрович Вишневецький (напевне, мав місце якийсь «договірняк» між бунтівним князем та владою ВКЛ).
Відповідно, не був Д. Вишневецький і будівничим Черкаського замку сер. XVI ст. – його збудували за старостування пана Я. Хрщоновича в 1549–1552 рр.
Так само, не відповідає дійсності міф про розташування у Черкасах «замку Вишневецьких»: окрім міського замку тут не було інших діючих фортифікаційних споруд, тим більше кам’яних – саме таким, в уяві черкаських краєзнавців, мав бути палац на місці суч. скверу ім. Б. Хмельницького (перетин вул. Байди Вишневецького та узв. Замкового). Але, перша мурована споруда в місті з’являється лишень на поч. XIX ст. (причому саме на тому місці!) – т.зв. «Присутствєнні місця», що згодом були перетворені на тюрму (зруйнована в 1920-х рр.). Очевидно, з її руїнами і ототожнювали буцімто давній «замок Вишневецьких». До того ж черкаським старостам Вишневецьким (а їх у 2-й пол. XVI ст. – поч. XVIІ ст. було аж чотири) не потрібно було мати у місті свій замок-палац, адже управління староством вони здійснювали «дистанційно» через своїх підстарост, серед яких були навіть родовиті князі: Ружинські, Жижемські, Курцевичі та ін.
Отже роль князя Дмитра Вишневецького в історії нашого міста досить сумнівна і неоднозначна. Безумовно, він був непересічною особистістю, що зіграла важливу роль у формуванні запорізького козацтва і боротьбі проти татар. Втім, треба тверезо оцінювати історичні реалії й перестати, нарешті, ідентифікувати його як черкаського старосту.
