Ще одна з основних черкаських вулиць. Вулиця, яка носить ім’я видатного українця В’ячеслава Чорновола. Проходячи через все місто, вона поєднує дореволюційний період міста, радянську індустріалізацію та неоднозначне сьогодення.
Беручи свій початок майже від самої Митниці, вулиця піднімається від Дніпра, через середмістя, до закинутих промислових гігантів недавнього минулого. Тобто, якщо конкретизувати, то від вулиці Волкова до залізниці, що підходить до «Черкаського Азоту».
Разом із планом Гесте, була і запроектована вулиця Чорновола. Перша згадка про неї відносить нас до далекого 1886 року. На той час вона носила ім’я Вереміївської. Схоже, назва походила від мешканця, що тут проживав. Через 7 років, а саме у 1893 році, вулицю перейменовано на Третю Кладовищенську. Ця назва була обумовлена розташуванням Кривалівського цвинтаря у кварталі де пізніше розташовувався кінотеатр «Мир». Тобто між вулицями Чорновола та Паризької Комуни з одного боку, і Ільїна та Петровського з іншого. Цікаво, що в Черкасах не існувало більше двох Кладовищенських вулиць. Саме у 1893 році вулиця Небесної Сотні змінила назву з Кладовищенської на Садову (там був Соборний цвинтар), і тоді ж описувана мною Чорновола, а також Паризької Комуни, були перейменовані на відповідно Третю і Другу Кладовищенську. Отже в Черкасах існувала друга і третя, а першої вже не було. Та я відволікся. З 1916 року вулицю перейменовують на Ігорівську. Напевно, назва була надана по аналогії з Києвом, де існує однойменна вулиця на честь князя Ігоря. У 1941 році її перейменовують на честь Фрідріха Енгельса. В період німецької окупації з 1941 по 1943 роки вулиця називалась ім’ям нашої поетеси Лесі Українки. І вже у 2012 році, після політичних перипетій, про які піде мова нижче, її названо на честь В’ячеслава Чорновола.
З початку 2012 року влада міста почала проводити кампанію «Вулиці Чорновола бути!», яка була присвячена 75-й річниці від дня народження В’ячеслава Чорновола, Героя України. Навесні проукраїнські сили міста «штучно» перейменували вулицю розклеївши наліпки поверх вуличних вказівників. 11 грудня на сесії міської ради було запропоновано офіційно прийняти рішення щодо перейменування, але за підтримку не вистачило 3 голоси. А 13 грудня 2012 року рішенням Черкаської міської ради, за яке проголосувало 35 депутатів, вулиця таки була перейменована.
Вулиця убога на історичні будинки. І, якщо чесно, не хочу писати про жоден з них. На початку вулиці і до самої Ільїна подекуди можна зустріти будинки вік яких сягає, ймовірно, ста років. Але вони настільки архітектурно малозначимі, що навіть не варто на них зупинятися.
Як вже згадував, у кварталі від Ільїна до Петровського знаходився Кривалівський цвинтар, на місці якого зведені адміністративні будівлі, кінотеатр і навіть житлові будинки. Саме сюди в 60-х роках були перенесені рештки мешканців Черкас, що загинули під час Григор’євського повстання 1919 року. Війська отамана Григор’єва тоді переважно знищили єврейське населення і більшовицьких симпатиків. Відомо, що тут хоронили ще навіть наприкінці 60-х. І в той же час, існувала легенда, що при забудові кварталу, на якому було кладовище, був знайдений цегляний склеп священика, що зберігся немов при житті. З потраплянням в середину свіжого повітря труп перетворився на порох. Сам цвинтар був задовго до того як сюди дійшло місто. Тут хоронили мешканців невеликого хутора Кривалівка, який існував на цьому місці до XVII століття. Звідси і назва кладовища.
Точно встановити не зміг, що знаходилось через дорогу від цвинтаря. Саме де зараз Кривалівський ринок. За одними даними там було продовження кладовища. За іншими – базар, який існував ще з хутірських часів. Хто знає – підкажіть.
Ну ось і все. Більше нічого додати не можу. Не зважаючи на давню історію і значимість для Черкас вулиці Чорновола, історія її убога. Починаючи писати статтю, я вважав що здолаю більше тексту – та не судилося. Спробую доповнити пізніше.
