Strict Standards: Only variables should be assigned by reference in /var/www/vhosts/history.cherkassy.ua/httpdocs/modules/mod_simple_informer/helper.php on line 48

Цікава будівля знаходиться на розі вулиць Благовісної та Горького. Мабуть не тільки у мене виникало питання про її колишнє призначення. І дізнавшись, що це будівля валяльної фабрики - мене не зовсім це вдовольнило. Пропоную разом поринути більш ніж 100 років назад і спробувати віднайти істину у цьому питанні.

Отже, мова йде про залишки колишнього Свято-Онуфріївського чоловічого монастиря, який існував в Черкасах на початку ХХ століття. Довго вагався, чи починати писати всю історію монастиря, чи тільки черкаського подвір’я. Та все ж, певно буде цікаво мати повне уявлення про нього.

З давніх давен існував біля села Чубівка (Черкаський район) в урочищі Вітряна Гора, біля річки Жаботинки православний чоловічий монастир святого Онуфрія. Час його заснування дотепер залишається невідомим, але перша письмова згадка датується 1706 роком, коли київський митрополит Варлаам (Ясинський) просив для нього підтримки у гетьмана Мазепи. Монастир розвивається, з’являються кам’яні та дерев’яні храми та чудотворні ікони. Відкриваються монастирські школи (письменності та іконопису).

І ось, наприкінці ХІХ століття, монастир оплітається тісними економіко-господарськими зв’язками з містом Черкаси. Приймається рішення про відкриття свого філіалу (не знаю як правильно церковною мовою) у місті. 9 квітня 1901 року черкаськими міщанами Іваном Кривокобильським та Стефаном Ромоданом пишеться прошеніє «…о принятии в дар  принадлежащей им земли для постройки в Черкассах подворья и церкви, обусловленное конкретно – в честь Казанской Божьей Матери…» 3 травня того ж року Священний Синод  дозволяє побудувати на дарованій землі каплицю та обійстя Жаботинського Свято-Онуфріївського монастиря. Земельна ділянка розміщувалась у 2-й частині міста Черкаси по Бульварній вулиці в третьому кварталі. Кривокобильський пожертвував 6 сот. 20 кв. сажнів (0,26 Га), а Ромодан – 5 сот. 23 кв. сажні (0,24 Га). 11 серпня 1902 року виходить наказ імператора митрополиту Київському і Галицькому Феогносту про дозвіл Жаботинському монастирю уладнати обійстя в Черкасах та церкву: «…выстроить на этой земле дом, заключающий в себя: в одной половине временную часовню, а с другой жилые помещения для братии на средства монастыря от сбережения монастырских сумм и от доброхотодателей…». Схоже саме ці приміщення, які зараз стоять на розі, одною частиною по Благовісній, а іншою по Чехова, зараз і збереглись.

Та землі для будівництва вкрай не вистачає. 6 березня 1903 року Міська Дума видає у розпорядження монастиря ще 675 кв. сажнів (0,3 Га). І вже 1 жовтня 1903 року відбувається освячення місця будівництва і закладка каплиці. Оскільки, в Черкасах в той час православне населення перевищувало 20 тисяч, а приходських церков не вистачало, було вирішено будувати замість дерев’яної каплички престольний храм. 5 листопада 1906 року освячена збудована церква на честь Ікони Казанської Матері.

І знову землі не вистачає, про що повідомляють церковні куратори будівництва. Тому вже в 1909 році монастир її орендує.

На цей момент до монастирського подвір’я входило: кам’яна церква (23,5 на 10 м), братський корпус старшої братії (15,5 на 9,5 м), братський корпус (15,5 на 9 м), Странноприїмний дім (лікарня-приют для волоцюг та калік 13 на 7,5 м), стайня з двома коморами (16 на 7,5 м) та погріб кам’яний, зверху сарай (13,5 на 8 м). До цього приходилося ще 1,82 Га орендованої землі.

До 1917 року територія монастиря в Черкасах розширилася до 3,3 Га. Йому також належав цегляний завод. Зараз на території обителі можливо знайти шматочки цегли з барельєфними літерами «О» та «М» - Онуфріївський монастир. Цю цеглу монахи використовували як для власних потреб, так і для продажі.

Після жовтневого перевороту прибуток монастиря почав зменшуватися. Були введені податки на різні аграрні продукти (фактично основний прибуток обителі), а також почали націоналізувати монастирські землі. Тому 1919 року ігумен Іоаникій створює трудове братство, для покращення положення братії та вирішення економічних проблем. Але вже наприкінці 1921 року в монастирській власності залишається менше гектара орної землі. Монахи прибуток отримували лише від церкви та парового млина, користуватись якими ставало все важче.

Зміни політичної ситуації серйозно відбивались на функціонування монастиря. Не вистачало хліба – зменшилась кількість монахів. Використовувались різні засоби для власного виживання, здавались в оренду жилі приміщення. В якості оплати за послуги застосовували не тільки гроші, але і продукти. З року в рік положення ставало ще гірше.

Врешті-решт рішенням Окрліквідкомом від 10 червня 1923 року монастир в Чубівці було закрито. Через 8 місяців і подвір’я в Черкасах також ліквідовано, а майно передано благочинному та в дитячий будинок. 1924 року група православних все ж захотіла відновити службу в церкві Ікони Казанської Божої Матері, але отримала категоричну відмову. Вся земля і будівлі були передані державі. Ще через чотири роки 7 монахів, які залишались при монастирі, були виселені рішенням райвиконкому.

За часів німецько-радянської війни (конкретніше 1944 року), влада шукаючи порятунок навіть в релігії, відновлювала роботу багатьох храмів. На цій хвилі, відкрили і монастир (без черкаського подвір’я). Тоді тут (в Чубівці) проживали монахині з Мотронинського монастиря. Та вже через п’ять років, через відсутність засобів до існування їх переселяють до Лебединського монастиря. Сам же монастир в Чубівці почав відновлюватися лише з 1995 року.

Черкаське подвір’я було передане у власність валяльно-повстяній фабриці. З усіх споруд залишилися лише будівля, яка знаходиться на розі вулиць Благовісної та Чехова. Певно там були келії монахів. А ще збереглась колишня трапезна церква ченців. За даними комунальників збудована в 1910 році.  Зараз там розмістився храм на честь свята Різдва Пресвятої Богородиці. Його переселили сюди з зруйнованої однойменної церкви з Базарно-Різдвяної площі. Скоріше за все це відбулося наприкінці 40-х років. Митрополит Черкаський і Канівський МП Сафроній (Дмитрук) був настоятелем цього храму з 1980 року.

В радянські часи це була єдина працююча в Черкасах церква.  В ті роки, напередодні та під час православних свят міліція з дружинниками перекривали найближчі квартали, що примикали до церкви. Робилось це для того, щоб не допустити радянську молодь до церковного життя. Розповідають, що правоохоронці розвертали додому внуків, які йшли до церкви зі своїми бабусями.

До будівництва Свято-Михайлівського собору, ця церква була кафедральним собором черкаської єпархії московського патріархату (1992-2001).

Церква в ім’я свята Казанської Ікони Божої Матері залишилася лише в спогадах сучасників. ЇЇ фундамент схований десь під спорудами повстяно-валяльної фабрики.

От така цікава і непроста історія черкаського подвір’я, та й усього монастиря Святого Онуфрія. Декілька років тому назад я був в цьому монастирі і навіть не здогадувався про його минуле. Якою ж несподіванкою для мене став зв’язок його з Черкасами.

Додати коментар


Захисний код
Оновити

DiscoverCars WW