Благодатна черкаська земля породила немало видатних козацьких ватажків, серед яких були й гетьмани. Один з них – Андрій Гаврилович Діденко, гетьман Війська Запорозького реєстрового у 1632–1633 рр.

Найімовірніше, він походив із Черкас. Його предком міг бути Матвій Дід, який згадується в «Реєстрі козаків низових запорозьких» 1581 р. Потому М. Дід був служебником черкаського і канівського старости Михайла Александровича Вишневецького. Зокрема, був одним із організаторів та безпосередніх учасників нападу слуг князя М. Вишневецького і черкаських міщан на запорізьких реєстрових козаків, що припливли на човнах до Черкас для отримання платні (інцидент стався 30.VI.1582 р.).

Андрій Діденко здобув гетьманську булаву у вересні 1632 р. на козацькій раді біля Маслового ставу після усунення пропольського гетьмана Івана Петрижицького Кулаги. Згадується в доповіді путивльських воєвод до «Разрядного приказу» від 5.XI.1632 р. Перебіжчик, колишній черкаський козак Іван Павлів свідчив: «гетман де черкаской Ондрей Деденько ныне живет в городе Черкасех». Далі дізнаємося, що Діденко, як гетьман реєстровців, отримував від поляків платню в 300 злотих.

А. Діденко разом із козацькою старшиною та православною шляхтою підтримував кандидатуру королевича Владислава IV Вази на обрання польським королем. Був поборником православ’я, мав близькі стосунки із митрополитом київським Ісаєю Копинським. 28 вересня 1632 р. скликав козацьку раду в м. Корсунь, де було вирішено у випадку насильного впровадження церковної унії чинити спротив, а якщо не вистачить сил – «бити чолом» московському царю про перехід «под государскую руку».

Вочевидь, через таку позицію наступного 1633 р. Діденко був позбавлений гетьманства, а його місце зайняв лояльний до Речі Посполитої Дорош Куцкович (батько майбутнього гетьмана Петра Дорошенка).

 

Дмитро Куштан