Цей будинок є одним з найцікавіших як на мене у нашому місті. Насамперед він вражає своєю нестандартною, як для Черкас, архітектурою. Погодьтеся, що на наших вулицях споруди в такому стилі знайти неможливо. Мова зараз піде про будинок грабаря Лисенка, який розташований по вулиці Вишневецького 36.
Це зовсім не казковий Блакитний Палац. І зовсім він не схожий на ренесансний будинок Щербини. Таку споруду без проблем можна зустріти в містах Центральної та Східної Європи, та навіть у Львові, і там він легко загубиться серед схожої архітектури. Та для Черкас це справжнє чудо. І ми, звикнувши до нього, майже не помічаємо існування. Погодьтеся, годинник на фасаді будинку Лисенка додає йому солідності і схожості на міські ратуші Європи.
Та на жаль, споруда має дуже скупу історію. А правильніше буде сказати, що я маю про цей будинок мінімум інформації. Хто такий був грабар Лисенко? Хто є архітектором? Коли був побудований? На всі ці питання я не маю відповідей. Тому і вимушений пишномовно, з епітетами заповнювати контент сторінки.
Відомо – наступне. Будинок був зведений на кошти грабаря Лисенка наприкінці ХІХ століття. Чи жив тут сам Лисенко, чи ні – невідомо. Але в той час тут розміщувалась музична школа. Певно школа була приватною, оскільки державна тільки з’явиться в 20-30 роки. Пізніше в будинку розмістили також приватну чоловічу гімназію.
На останній варто зупинитись докладніше. На початку ХХ століття Черкаси мали дві чоловічі гімназії. Перша – міністерська, та що коло Замкового узвозу. А інша – приватна Гороновського, яка була заснована і розміщувалась у будинку Лисака з 1905 року. Пізніше (коли точно – невідомо), вона звідти з’їхала. Тобто, схоже, саме вона оселилась в будинку Лисенка після 1905 року. Наголошую, це мої власні висновки – можу і помиляться.
Із початком Першої Світової війни, Черкаси, як і вся імперія, переходять на військові рейки. В будинку Лисенка розміщують (1914 рік) шпиталь для поранених. Таких шпиталів по Черкасам було до десяти. Місто було перетворене на справжнє лазаретове містечко. Для шпиталю міська влада виділила лише частину приміщення. А гімназисти опікувалися пораненими, що поступали до лазарету. В місті навіть був створений загін із 70 школярів, які активно допомагали транспортувати військових із вагонів до шпиталів.
Пізніше, у будинку розмістили міський архів та краєзнавчий музей. Схоже, що це сталося у міжвоєнний період. Оскільки, в описі історії Черкаського краєзнавчого музею, не згадується про його перебування в будинку Лисенка, маю здогадку, що тут перебували лише частина фондів. Ймовірно, з архівом була аналогічна ситуація.
Після буремних подій Другої Світової війни (я вважаю, що з 1954-1965 роки), будівлю було перетворено на драматичний театр. З 1 вересня 1965 року, коли була відкрита сьогоднішня споруда театру - тут оселився Будинок офіцерів.
З 1993 року в будинку Лисенка розміщувалась газета «Вечірні Черкаси». Зараз в його приміщеннях знаходиться банківська установа.
Особисто для мене, будинок Лисенка залишив більше запитань ніж відповідей. Відчуваю, що у нього набагато цікавіша історія ніж описана вище. Сподіваюсь колись, ми дізнаємось все, що не потрапило до цієї статті.
