У 1594 році після смерті черкаського старости Александра Михайловича Вишневецького, який не мав прямих спадкоємців, польський король Зигмунт ІІІ Ваза передає староство іншому впливовому магнату князю Янушу Острозькому (до того 35 років поспіль Черкаським староством володіли князі Вишневецькі).

Януш Острозький (бл. 1554–1620) – військовий та державний діяч Речі Посполитої, земельний магнат. Походив із руського князівського роду Острозьких, вихідців з Волинської землі. Був старшим сином князя Василя Костянтина Острозького, воєводи київського та Зоф’ї з Тарновських. Приходився онуком Костянтину Івановичу Острозькому, великому гетьману литовському, видатному полководцю початку XVI століття.

Отримав гарну освіту: у батьківській резиденції в Дубно та при дворі імператора Священної Римської імперії у Відні. Разом із батьком брав участь у військових виправах проти татар і московитів. Йому підпорядковувався полк козацької кавалерії із 700 вершників. Незважаючи на руське походження, був сильно сполячений, перейшов у католицтво (у 1579 р. або раніше). Брав активну участь у придушенні козацького повстання під проводом Кшиштофа Косиньського (1591–1593).

Обіймав посади воєводи волинського (з 1584 р.) та каштеляна краківського (з 1593 р.). У Київському воєводстві, окрім Черкаського староства, обіймав Канівське, Переяславське, Богуславське та Білоцерківське. Після смерті батька у 1608 році став єдиним спадкоємцем величезних родових земельних володінь на Волині, Брацлавщині та Київщині, об’єднаних ним у Острозьку ординацію. Займався заселенням, господарчим освоєнням своїх приватних і королівських володінь, боронив ці території від нападів татар.

На поч. XVII ст. Я. Острозький вступив у конфлікт із князями Вишневецькими через землі на Лівобережжі, які ті нібито незаконно приєднали до своїх володінь. У 1609 році Острозький із озброєним загоном відбив у князя Міхала Вишневецького спірні землі коло м. Лубни та пустинні ґрунти по рр. Псел і Ворскла. Наслідком цих подій був судовий процес між Вишневецьким і Острозьким, який тривав понад 10 років і завершився лише зі смертю Я. Острозького. У 1616 році позивався до черкаської зем’янки княгині Аполонії Домонтової з приводу повернення до замкових (старостиних) володінь належних їй по померлому чоловіку містечок: Домонтова Золотоноші та Піщаної із прилеглими селами. Черкаські містяни жалілися, що староста привласнив селище Яцькове (суч. Сміла) на р. Тясмин.

Януш був тричі одружений. Перша дружина – Зузанна Середі, дочка угорського магната. Вдруге оженився на Катажині Любомирській, втретє – на Теофілі Тарло. Від першої жінки мав двох доньок: Елеонору та Євфросинію, від останньої – сина Яна Володимира, який вмер немовлям.

Помер Януш Острозький у 1620 році, похований у кафедральній базиліці м. Тарнув (Польща). Із його смертю рід князів Острозьких зостався без спадкоємців чоловічої статі. Тож, його маєтності перейшли до родичів князів Заславських, а Черкаське староство король Зигмунт ІІІ повернув в управління князям Вишневецьким.