Захопившись темою про загальну історію Черкас давно вже забув про міські вулиці. Отож знову вирішив повернутись і відновити цю тему з вулиці Благовісної.
Це одна з найголовніших транспортних артерій міста. Вулиця Благовісна тягнеться майже на 7 кілометрів, починаючись від Добровольського, а закінчується Можайського. Отже поринемо у її історію…
Благовісна існувала з самого початку перепланування Черкас, а саме з плану Гесте 1825 року. Перша згадка про неї датується 1879 роком. На той час вона носила назву Бульварної. Чому саме було таке ім’я – невідомо. Можливо, через близьке розташування вулиці Старочигиринської (Шевченка), але на той час (1879 рік) там ще не було обладнано бульвару. Хтозна, можливо авансом. А ще є варіант, що бульвар існував на Благовісній. Але згадок про його існування немає. Одна з загадок… Так вулиця і називалася Бульварною аж до 1923 року. На хвилі радянського перейменування вона змінює ім’я – вулиця Жовтневої революції. Тут і гадати непотрібно чому саме така назва. 1923 рік – все і так зрозуміло. З 1941 по 1943 рік, на час вже німецької окупації її перейменували на вулицю Кропивницького в честь батька українського театру Марка Лукича. З поверненням червоних, вулиця знову повернула своє радянське ім’я. А у 1967 році назву вулиці було скорочено до Жовтневої і приєднано до неї провулки Шкільний та Кармелюка.. У 1997 році їй було присвоєно нову назву – Благовісна, через розташування на ній чотирьох храмів (трьох православних та одного протестантського).
Пропоную вирушити прогулянкою вулицею Благовісна, у напрямку автомобільного руху по ній.
По цій вулиці розташоване (точніше розташовувалось) підприємство «Черкаське пиво», про нього вже йшлося в статті присвяченій вулиці Вербовецького.
У кварталі обмеженими вулицями Горького та Чехова, а також Благовісною та Ільїна, знаходився Свято-Онуфріївський чоловічий монастир. Рішення про будівництво і освячення останнього відбувались з 1901 по 1906 рік. За комуністів монастир було скасовано. Це відбулося у лютому 1923 року. На його подвір’ї стояла церква в ім’я свята Казанської ікони Божої Матері. ЇЇ фундамент схований десь під спорудами повстяно-валяльної фабрики, яка розмістилася після 1923 року в монастирських стінах.
У одній з будівель монастиря, а саме в колишній трапезній церкві ченців, нині розміщується храм на честь свята Різдва Пресвятої Богородиці. Його переселили на це місце після зруйнування церкви на Базарно-Різдвяній площі. Цей храм діяв і в радянські часи. Старожили розповідають, що в великі церковні свята квартали біля церкви посилено патрулювались міліцією і дружинниками для запобігання залучення молоді до них.
На розі Благовісної і Хмельницького височіє сторожова вежа Черкаського слідчого ізолятору. На цьому перехресті він з’явився 1932 році. До цього тут стояв млин, будівлю якого рішенням ЧК переобладнано під Черкаську слідчу тюрму. У часи німецько-радянської війни, фашисти в ній утримували заарештованих і полонених. Після війни частково зруйновану будівлю довелося відновлювати. 1964 року на базі Черкаської слідчої тюрми було створено слідчий ізолятор.
Перетнувши вулицю Вишневецького, опиняємося біля будівлі науково-виробничого комплексу «Фотоприлад». Його засновано 1962 року на площах артілі «Перемога». У 1965 році для організації власних розробок утворене спеціальне конструкторське бюро. На початку 70-х років «Фотоприлад» став головним підприємством Союзу з розробки і виробництва приладів хіміко-фотографічної обробки і дешифрування аерофотоматеріалів. З 1972 року підприємство переорієнтовується на вироби точної механіки, оптико-механіки та оптико-електроніки спеціального призначення. Складна економічна ситуація у 90-ті роки змусила зосередитись на випуску медичної техніки. У 1999 році тут розпочалось виробництво танкових прицільних комплексів. Зараз на підприємстві працює близько 1000 осіб.
По вулиці існує багато будинків, історія яких не збереглась. Пропоную оглянути їх (наскільки це можливо) в одному абзаці. Цікавий будинок під номером 168 на перехресті з вулицею Дашкевича. Відомий лише рік його зведення – 1917 (можливо надбудований другий поверх). Прості житлові будинки під номерами 153 та 183 також цього року. Майже зруйнований будинок (хатинка) під номером 186 взагалі 1901 року. Поряд (№198) 1917 року. До того ж більша частина кварталу між Піонерською та Небесної Сотні – це старовинні особняки з оригінальними фасадами. Рік зведення і колишніх власників встановити не вдалося. Серед сучасної забудови зберігся також «невідомий» будинок №297 на розі біля Піонерської. Схоже 30-х років, але можливо і раніший.
До речі, майже на розі Благовісної зі Смілянською, а саме десь напроти входу до центрального ринку, існував Народний дім. Зведений він був у 1902 році і більш нагадував сарай, але краще послухати очевидців його існування. «В 1902 году помещение для Народного дома было построено.
Внешне оно было похоже на длинный амбар, стены были заштукатурены и побелены одинаково, как внутри, так и снаружи. Пол был устлан обычными кирпичами, на которые были установлены длинные скамейки без спинок, места не были отмечены. По середине был широкий проход в полтора-два аршина. На стенах были пронумерованы ряды. На фронтоне сцены красовалась суфлёрская будка, за которой в углубленном месте были расставлены скамейки для оркестра, а сверху загорожено барьером в целях предосторожности, как и во всех порядочных театрах. За сценой были устроены из досок две довольно примитивные уборные, где артисты должны гримироваться, переодеваться: одна - для женщин, другая - для противоположного пола. Во дворе были установлены качели, карусели и так называемые «гигантские шаги». В центре двора было отведено место для музыкантов. Далее была площадка для танцев и разбит небольшой скверик с аллеей вокруг. И двор, и скверик были обнесены забором, через который с легкостью перелезали босоногие ребята. В воскресенье и праздничные дни в Народном доме устраивались гулянья...».
Не зважаючи на свою давню історію, вулиця Благовісна не має багато пам’яток та знаменних місць, про які варто розказати. Пропоную на цьому зупинитись і переходити до інших, більш цікавіших черкаських магістралей.
