У 1659 р., коли на посаді гетьмана Війська Запорозького Івана Виговського змінив Юрій Хмельницький, помінявся й очільник Черкаського полку: ним став Андрій Одинець. Він походив із козацького або дрібношляхетського роду Одинців, родоначальником якого, ймовірно, був Петро Одинець, козацький отаман поч. 1620-х рр., соратник гетьмана Петра Сагайдачного. Андрій був сином черкаського полкового судді Якова Одинця (згад. 1651). Учасник національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького – як «Анъдрѣй Ѡдинъчԑнко» згадується серед козаків Шубцевої сотні Черкаського полку в Реєстрі 1649 р. (до цієї ж сотні був приписаний його батько).

За гетьманування І. Виговського (1657–1659) А. Одинець обіймав посаду черкаського полкового осавула. Вже у вересні 1659 р. він підтримав новообраного гетьмана Ю. Хмельницького, який спочатку орієнтувався на Московське царство. Тоді ж змінив на посаді полковника Черкаського полку Федора Джулая. Перед 28 вересням Одинець, як полковник черкаський, писав листи наказному гетьманові Івану Беспалому та переяславському полковникові Тимофію Цецюрі.

У жовтні 1659 р. брав активну участь у переговорах із посланцями московського царя в м. Переяслав, був присутній на козацькій раді, зібраній для затвердження Переяславських статей (17.Х.1659), але на самому документі за нього підписався черкаський полковий писар Андрій Суличич. У грудні 1659 – січні 1660 рр. черкаський полковник А. Одинець очолював козацьке посольство до Москви, яке мало на меті внести додаткові статті до нової Переяславської угоди.

Восени 1660 р. Одинець був серед тих правобережних полковників, які підтримали гетьмана Ю. Хмельницького у розриві стосунків із Московією та відновленні зв’язків із Річчю Посполитою. Як черкаського полковника його згадує московський посол Феоктіст Сухотін у донесенні царю від 2.ХІІ.1660 р.

Андрій Одинець перебував на чолі Черкаського полку десь до початку 1662 р. Як «Адинецъ», постає в записках московського посла стольника Федора Лодижинского серед тієї козацької старшини, яка хотіла перейти на бік Москви («потдатца под великого государя высокую руку»). За це й був розстріляний за наказом гетьмана Ю. Хмельницького.

 

**(Куштан Д. Полковники Черкаського полку Війська Запорозького (від 1653 року до ліквідації) // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні. – Вип. 29. – Ніжин, 2020. – С. 190–200)**