Звичайно ця будівля не особняк грабаря або прибутковий будинок купця, та для простих черкащан, що жили століття тому, вона мала більше значення ніж будинок міської думи. І навіть не зважаючи на свій міщанський колорит, ця столітня споруда однозначно не заслуговує такого відношення,  яке є до неї зараз.

Рибні ряди. Вони розташовані в середині території педагогічного університету. Стан в якому вони зараз – жахливий. До них важко потрапити. Але це жива і цікава історія нашого міста.

Квартал між вулицями Дашкевича і Вишневецького, а також Шевченка та Хрещатиком був так званим Новим Базаром (або Михайлівським) – центральним ринком міста. Тут стояли торгові ряди, проводилися ярмарки. Був тут і головний тогочасний храм Черкас – Свято-Миколаївський собор. Та мова не про це…

Торгували тут городиною, м’ясом, а особливо дніпровською рибою. Певно до 1909 року також були торгівельні споруди, очевидно дерев’яні. Та Міська дума, як в багатьох губернських містах, вирішила звести цегляні торгові м’ясні та рибні ряди. Відразу і замовила їх проект у архітектора… Владислава Городецького. Як я вже сказав, зведені вони були у 1909 році. На жаль м’ясні не збереглися, а рибні ряди ваблять нас до сьогодні своєю загубленістю. Ці два павільйони були головною складовою комплексу міського ринку.

Будівля зведена в стилі модерн. Вона мала глибокі погреби (взимку в них завозили лід, аби влітку заморожувати продукти), побутові кімнати для продавців, приміщення для зберігання інвентарю та кімнати господарського призначення.

Зараз будівлю використовують як господарське приміщення педагогічний університет. На жаль, черкаський ВУЗ з історичним навчально-науковим інститутом просто використовує колишні «Рибні ряди» Городецького як сарай!