А ось і головна вулиця міста періоду початку ХХ століття - черкаський Хрещатик. Перша згадка про нього з’являється у 1879 році під назвою Дахнівська. У 1893 була перейменована на Дубасівську. Вікіпедія пише, що на честь одного з градоначальників. Це частково правда, але градоначальника не Черкас, а Москви – Дубасова Ф.В. І скоріш не за його господарську діяльність у Москві, а на честь військових здобутків у Російсько-турецькій війні. У 1908 вулиці розділили на дві. До Парадної (Дашкевича) – Дахнівська, а далі Дубасівська. З 1916 по 1919 роки дахнівська частина Хрещатика носила назву Миколаївська, через близьке розташування Свято-Миколаївського собору (про нього вже йшлося в описі бульвару Шевченка). Та в 1919 дві частини вулиці об’єднали під назвою Урицького (на честь революціонера-більшовика, уродженця Черкас Урицького М.С.). Як і більшість вулиць міста, що носили комуністичні найменування, в період німецької окупації їх було перейменовано. Так і ця вулиця змінилася на Українську. І тільки в 1992 році став Хрещатиком. Так його центральну частину називали завжди, мабуть по аналогії з київським. Але скоріш це була назва всієї місцевості, що прилягала до вулиці.
Хрещатик був діловим, торговим, адміністративним та фінансовим центром міста. Тут були магазини, банки, урядові будівлі, готелі, кінотеатри тощо. Це, мабуть, найцікавіша з історичної точки зору вулиця Черкас. Не зважаючи на буремні роки, багато старих будівель збереглось. Не тільки для Хрещатика, а й для усього міста, архітектурною перлиною є колишній особняк голови грабарської артілі Адріана Щербини. Він був збудований в 1892 року. Не має сенсу тут описувати всі установи, які були в цьому будинку, але для мого покоління це буде завжди «ЗАГС» (РАГС). Зовсім поряд (на місці теперішньої школи №17) приватна жіноча гімназія Самойловської А.В. Споруджена вона була в 1904 році і складалась з трьох одноповерхових будинків. Центральний мав басейн з фонтаном. Після революції тут діяла фабрично-заводська семирічна школа.
За художнім музеєм, на місці де зараз Будинок вчителя, була старообрядська церква. Вона була збудована на кошти підприємця Каурова В. У 50-х роках перебудована на нинішній заклад.
По вулиці, так як і зараз, було багато банків. Найбільші з них це – Громадський, Орловський, Мінський. Будівля в якій знаходився перший збереглась і до цього часу. Це теперішня редакція газети «Черкаський край», Хрещатик 251, двоповерхова цегляна споруда створена в 1914 році за проектом все того ж Городецького В.В. Судячи з напису на фасаді, будинок побудований на честь 50-річчя Громадського банку в Черкасах («1864-1914»).
Пройшовши далі по Хрещатику зустрічаємо Черкаську філармонію, що розташована в будівлі зведеній в 50-х роках ХХ століття. А от цікаво, що на її місці, до революції містився заїзд з двоповерховим готелем. Основними його постояльцями були селяни, що привозили на центральний ринок міста свою продукцію.
А далі - символ міста. Готель «Слов’янський», «УкрСоцБанк», або просто Блакитний Палац. Це казка посеред Черкас. Багато що можна про нього написати, але я вважаю що для цього потрібна окрема стаття.
Потім повернемося до Блакитного Палацу, тож йдемо далі. Хрещатик 225 – будинок підприємців Тиверовських 1912 року. До революції на його першому поверсі розміщувались аптека, магазин та казино. А на другому – міський комерційний банк. До речі про казино. В ньому виступав сам Ф.І. Шаляпін, хоч в офіційній біографії співака це не вказується. Але і до сьогодні знаходяться нові факти його перебування в Україні. Тож не здивуюсь якщо випливуть і наші Черкаси.
Квартал між бульваром Шевченка, Хрещатиком, Дашкевича та Вишневецького – це міський ринок. Єдина будівля яка залишилася від нього це – Рибні ряди все того ж Городецького. Їх звели в 1909 році під час чергової перебудови ринку. Призначення будівлі – зрозуміла з назви. Про Миколаївську церкву я вже писав.
А от і будинок Цибульських. Хто не знає – теперішній музей Кобзаря. Він зведений аж у 1852 році. Це перший багатоповерховий і, певно, найстаріший, на даний момент, будинок у Черкасах. Саме тут під час перебування у нашому місті проживав Шевченко. Докладніше про цей будинок викладу в окремій статті.
На місці колишнього «Юного техніка» стояв торговий дім вже згаданих підприємців братів Тиверовських та Зільбермана з синами. Скажу так, якби він зберігся до теперішнього часу, то склав би значну конкуренцію Блакитному палацу і будинку Щербини. А так його постигла незавидна доля. В період серпневих денікінських погромів по 31 грудня 1919 року будинок розгромлено. Пізніше його залишки повністю знесли і лише в 1955 році звели житловий будинок з «Юним техніком».
Через дорогу, на місці сучасного медичного коледжу, до революції стояв будинок купця першої гільдії Житомирського А.Л. Цей купець звів будинок в той же час, що і Цибульські напроти. Тут містився Черкаський об’єднаний банк і суконно-мануфактурний магазин.
У середині кварталу між вулицями Вишневецького і Кірова підприємець Яровий І.І. звів у 1902 році приміщення театру, який згорів революційні роки. А у наступному кварталі він же придбав ділянку в 1,5 гектари де створив комерційний парк «Сад Ярових» з електричним освітленням. На місці сучасного кінотеатру «Салют» стояв будинок з невеликим концертним залом, а поруч цирк (голосно сказано) де колись гастролював сам Дуров А.Л. Проходячи повз, можна було почути звуки мелодій піхотних оркестрів різних полків. В парку була бібліотека (точно не та, що зараз Лесі Українки) та біоскоп (попередник сінематографа), що проектував на екран фотографії, що ніби рухались.
Напроти парку і дотепер знаходяться три старовинних будинки з гучною назвою комплекс Школьникова. Та не зважаючи на їх обшарпаність, ці споруди, а також подібні їм повертають нас у Черкаси 100-річної давності. Цей комплекс належав єврейському купцю першої гільдії Школьгикову Ш.М. На фронтоні головного будинку збереглися лише дві цифри «18…», тож дату зведення будівлі не відомо. Цей дім з’єднується арками з двома іншими 1901 і 1909 років. Тут у 1916-1917 роках розміщувалось Комерційне і Громадське зібрання, проводились ділові зустрічі, бали і концерти для міської еліти, а також любительські спектаклі.
Пропоную на цьому завершити прогулянку Хрещатиком. Він лише привідкрив свої таємниці. Деякі історичні будівлі цієї вулиці тут не висвітлювались, але про них можна прочитати в інших статтях.
