З північної сторони наше місто межує з мальовничий Черкаським бором, який підступає до Черкас своїми сосновими хащами. Раніше тут розташовувались села Дахнівка, Василиця та дачне поселення Соснівка. Можливо саме в цьому борі працював черкаський лісничий, що збудував наступний будинок. Ім’я лісночиго залишилось невідомим для черкащан, але його будинок радує містян і зараз, а особливо малюків.
Хоча, щодо ім’я я поспішив. Краєзнавець Василь Страшевич стверджує, що йдеться про лісничого Жуковського, який опікувався лісом від Кам’янки до Городища та від Шполи до Черкас.
Будинок був зведений у 1870-х роках. Він побудований за проектом взірцевих фасадів в стилі пізнього класицизму для провінційних міст Російської імперії. Автором цієї збірки проектів був італієць Луїджі Руска (Алоїзій Іванович), що працював придворним архітектором російського імператора на початку ХІХ століття. Тому вважаємо саме його архітектором цього будинку. На будівництві працювали місцеві майстри-старовіри під керівництвом повітового архітектора Костриці.
Чи зберігся будинок у первісному вигляді? Неоднозначно… Тут залишилися і оригінальна столярка вікон, і дерев’яне перекриття будинку, і, навіть, дверні ручки з мідяних сплавів тульської фабрики самоварів з гербом та вензелями «Н. и Г. Бабашов. 1850». Але існує одне «але». Споруда, взагалі-то, двоповерхова… Перший поверх будинку наполовину вріс в землю і тепер виглядає півтора поверховим.
На подвір’ї були приміщення для прислуги та стайні з двома виїздами. З часом двір переобладнали. А поряд був квітучий сад, що тягнувся до Олександрівської (бульвар Шевченко).
Спершу будинок належав повітовому лісничому. Після 1917 року тут розташувались міський та повітовий міліцейські відділи. Була тут і бібліотека та міські служби. Після війни в будинку оселився дитячий садок, а потім Будинок піонерів. З початку 60-х та до 1970 року тут розмістилася дитяча бібліотека.
А у 1970 році тут оселився міський театр ляльок. До цього (ще з 1965 року) ця установа містилася при міському Палаці піонерів.
