А от і друга за значимістю вулиця Черкас. Це вулиця – Смілянська. Вона простягається перпендикулярно бульвару Шевченка і тягнеться від Дніпровських схилів до аеропорту.
Вперше вулицю згадують в 1879 році як Вокзальна, а вже в 1893 отримує сучасну назву – Смілянська (через те що відкрива дорогу на Смілу). З 1941 по 1992 носила назву Комсомольська, але в період німецької окупації (1941-1943) мала назву Німецька.
Якщо чесно, з історичної точки зору, Смілянська не дуже цікава. Можливо через те, що раніше вона була коротшою (до Ільїна), і в певній мірі і через це має менше історичних будівель. Та не зважаючи на це тут також є на що подивитись. Цією ж вулицею гайдамацький загін Максима Залізняка 1768 року відправлявся на Смілу.
Наприкінці ХІХ століття Смілянська, та мабуть як і все місто (окрім Хрещатика), була брудною і незабудованою. Та вже в 1899 році частину від вокзалу до бульвару замостили. Це, до речі, перша замощена вулиця у верхній частині міста. Так як і Олександрівська (Шевченка) мала лише декілька, а саме 5 освітлених кварталів уже відомими 12-лінійними та газовими ліхтарями «Симплекс» Галкіна.
З розвитком у Черкасах промисловості та банківської справи на початку ХХ сторіччя, вулиця почала забудовуватися кам’яними будинками, переважно багатих міщан. Оригінальних споруд було мало, але принаймні справляли охайності. Серед місцевої знаті, що селилася тут, особливо відрізнялися спадкоємці Каурова В.І., що володів чавуноливарними та лісопильними підприємствами в Черкасах, цегляного заводу за містом та 10 десятинами фруктового саду. На Смілянській побудувалися грабарі Лисак та Гаркавенко. Відомо, що таких розкішних будинків як у них було не більше 10 на все місто. Зрозуміло, що на їх спорудження витрачались великі кошти, отримані від прибутків з підприємств.
Однією з прикрас міста є будівля теперішнього Палацу дитячо-юнацької творчості. Раніше це була жіноча гімназія. Вона була збудована за проектом Владислава Городецького (Władysław Horodecki) у 1905 році. Під час війни, німці мали в цьому будинку вогневу точку, яка давала можливість контролювати центр міста. Відбив будівлю старший лейтенант Чіковані з загоном, меморіальна дошка якому і висить на цій споруді.
Взагалі через Смілянську була ареною кровопролитних боїв. Через неї німці відступали в грудні 1943 з міста.
Відволіклись. На розі нашої вулиці з Благовісною стоїть будинок обласного управління МВС. Після війни тут діяла школа молодших командирів-прикордонників. А от до революції у дворі знаходився Народний будинок. В ньому відбувались вечори відпочинку, театральні вистави, а також працювала заснована у 1899 році бібліотека з 5000 томами. А от керівником бібліотечного комітету був голова Черкаської міської думи Куліш М.С.
А далі від Гоголівської (Гоголя) до Надпольної (Ільїна) по обидві сторони вулиці були розкидані будівлі казарм 167-го піхотного Острозького полку. Цей полк мав прекрасний духовий оркестр, який виступав перед черкащанами в міському саду відпочинку.
А от центральний стадіон був побудований у 1957 році на місці колишнього зеленого господарства.
Далі по вулиці можна зустріти два пам’ятника льотчикам, які воювали в небі над Черкасами далекого 1943 року. Це всім нам знайомий літак СУ-75 (який випущений далеко після війни) і пам’ятник старшому лейтенанту Батюцькому П.С. (біля аеропорту), який загинув у серпні 1941 в повітряному бою збивши 4 німецькі літаки.
