А тепер перейдемо до мого улюбленого старого будинку Черкас. Ризикую повторитися з образом цієї споруди описаному у статі про вулицю Вишневецького, але не можу дозволити собі втратити такий шанс. Отож, пропоную набратися терпіння і вислухати моє захоплення до кінця…
Зустріч з цим будинком відбулася ранньої осені, коли опале листя тільки починає шарудіти під ногами. Я брів пізнього вечора біля вигину вулиці Вишневецького, спускаючись до Дніпра. Поринувши у свої думки, я не помітив як опинився у минулому. У місті, яке застрягло на перетині століть. З однієї сторони відомий будинок міського планетарію, що був знайомий мені своїм силуетом та морок придавав йому обрисів столітньої давнини. А з іншої сторони дві споруди, які ніби фантоми виринули з минулого. Ось-ось з темноти вирине городовий, що патрулює вулицю, або ліхтарник, який зі своєю драбиною подорожує від однієї лампи до іншої. Десь за спиною почується стукіт копит кобили, яка втомлено везе додому візника, або з відкритого вікна долине звуки скрипучої платівки. Та пройшовши під виносним балконом будинку, історія якого відкриється нижче, неначе портал у часі повернув мене у сьогодення. І я запитав себе: «Чому він мені незнайомий? Я не пам’ятаю його і не можу зрозуміти звідки?». Можливо саме тоді мені захотілось дізнатись більше про минуле нашого міста.
З цього невеличкого, ймовірно недоречного есе, можливо тільки деякі зрозуміють, що мова йде про прибутковий будинок Лисака-Гаркавенка. Його будівництво відбулось завдяки грабарю Ф.І.Лисаку та гласному міської думи М.Р.Гаркавенку. Сусідній будинок, до речі, також належав їм. Про Лисака, особняк якого був напроти, і в якому тепер планетарій, вже йшлося. Тож зупинимося на особі Гаркавенка Михайла Романовича. Він був підприємцем, міським головою Черкас і навіть членом 3-ї Державної думи. Поринемо в його біографію, радує що вона досить відома, на відміну від інших поважних черкащан того часу.
Михайло народився 22 листопада 1863 року. За віросповіданням був православний (також на відміну від інших поважних черкащан того часу). Особистий почесний громадянин Черкас та домовласник. Гаркавенко закінчив міське училище та почав займатися комерційною діяльністю. Володів цегляними та лісопильними заводами. У 1898 році Михайла Гаркавенка було обрано гласним Черкаської міської думи, а 1901 року став міським головою Черкас. Він опікувався різними міськими установами: у 1900 році став почесним блюстителем міського приходського училища, завідувачем богадільні.
11 жовтня 1908 року на додаткових виборах був вибраний в Державну думу на місце померлого священика К.Н. Рознатовського від Київської губернії, зберігши при цьому посаду міського голови. Входив до фракції помірковано-правих та до партії «Всеросійський національний союз», а з 3-ї сесії до російської національної фракції. Був доповідачем комісії щодо шляхів сполучення, членом комісій щодо торгівлі та промисловості, робочого питання, шляхів сполучення та міським справам.
Гаркавенко числився членом Київського клубу російських націоналістів, головував у Черкаському відділі Всеросійського національного союзу.
Михайло був одруженим. Та доля його та родини губиться після жовтневого перевороту.
Повернемось до самого будинку. Його було зведено у 70-ті роки ХІХ століття. І тут виникає питання: якщо це так, тоді Гаркавенку на час будівництва було максимум 17 років. Висновків два: або будинок пізніший (але іншої дати ми не маємо), або Гаркавенко не приймав участі у його створенні (тоді будинок звів Лисак, а Гаркавенко пізніше певним чином став його співвласником). Архітектор споруди ― невідомий.
До 1917 року будинок слугував як прибутковий, тут містилось казино. 1918 року приміщення передали установі Науково-історико-педагогічному музею імені Т.Г. Шевченка. У 1919 році у будинку відкрили готель «Петроградські номери». У 20-х та 30-х роках ХХ століття тут розміщувались навчальні кімнати піхотної школи. Пізніше школа переросла у Черкаське піхотне училище. За часів війни тут організовують німецький, а потім радянський військовий шпиталь. З утворенням Черкаської області у 1954 році, на першому поверсі розмістили обласне фінансове управління, а на другому ― обласний радіокомітет. Згодом другий поверх займає редакція черкаської районної газети «Серп і молот». На початку 60-х у будинку деякий час містилося музичне училище. З 1964 року ― Черкаська музична школа №1 імені М.В. Лисенка.
У 30-х роках ХХ століття до будинку прибудували додатковий корпус. Зараз він розташований зі сторони, що ближче до Дніпра.
Бічна сторона будинку зберегла сліди від снарядів часів визволення Черкас (1943 рік). Тут встановлено меморіальну дошку.
Сумно залишати цей будинок, але Черкаси мають ще вдосталь таких цікавих та оригінальних споруд. Ось хоча б сусідній будинок (інший корпус музичної школи), який теж був власністю Лисака та Гаркавенка. До нього і пропоную перейти у наступній статті.