Довго вирішував про яку вулицю писати далі. Тоді, звернув увагу на історичну мапу Черкас і виявив наступне. Про основні вулиці, що паралельні бульвару Шевченка статті вже написані. Вирішив звернути увагу на перпендикулярні. Тоді, кинулась в очі досить значима з транзитної сторони вулиця – Михайла Грушевського.
Вулиця Михайла Грушевського починається від Кавказької на схилах Дніпра, простягається на захід та впирається в вулицю Оборонну, яка відмежовує колишній військовий полігон. В основному вона має по одній смузі руху в кожен бік, хоча центральна частина вулиці (від Шевченка до Одеської) значно ширша. Після залізничного мосту і перетину з Одеською, Грушевського перетікає в своєрідний провулок, який є навіть незамощеним. Центральна частина має прокладену тролейбусну лінію.
Вулиця була запроектована ще Вільямом Гесте. Утворена (або ж перший раз згадується) у 1884 році. Тоді вона носить назву Білозерської. Схоже, назва з’явилась лише через близькість до Білозір’я. Сама вулиця до цього села не веде. Раніше вона закінчувалась Надпільною, перейшовши яку, опинялись на території полків, що квартирувались в Черкасах. Десь звідси починалась дорога на Руську Поляну. Білозерською вулиця йменувалась до 1941 року. Як раз перед початком радянсько-німецької війни вона була названа на честь політичного діяча, отамана, командира загонів червоноармійців, кримінального злочинця – Григорія Котовського. За часів німецької окупації вулиця носила ім’я ідеолога українського націоналізму, організатора війська УНР, адвоката і публіциста Миколи Міхновського. З поверненням влади більшовиків знову перейменована на Котовського. І вже 22 лютого 2016 року вулиці надано ім’я голови Центральної Ради Української Народної Республіки, історика Михайла Грушевського.
Вулиця має досить багато старовинних будинків. Нажаль, майже всі вони не зберегли свою історію, отже і відомо про них небагато. Почнемо свою подорож вулицею Грушевського від її початку з дніпровського боку.
Дуже багато будинків по документам зустрічаються 1917 року зведення. Сумнівно, що в цей рік Черкаси переживали бум будівництва. Схоже, що часто дореволюційні будинки записували саме цим роком. Багато зустрів таких на Благовісній і на вулиці Грушевського. Один з таких будинок №36. Це двоповерхова цегляна споруда, яка за документами 1917 року. Схоже, що до будинку добудований другий поверх і частина під’їзду. По праву руку від нього стоїть споруда під номером №32, вона також явно цього періоду. Історія ні одного з будинків – невідома.
Трохи повернемось назад. Будинок за адресою Грушевського 8 певно також з цієї категорії. Точних даних про споруду не маю. Це одноповерховий реставрований цегляний будинок кінця ХІХ початку ХХ століття. Схожа споруда знаходиться далі по вулиці під номером №5. Так, будинок доповнений сучасною прибудовою, але він має одну дуже цікаву особливість. Це – старий цегляний портал з такими ж старими дверми. Цікаво, чий це був будинок? На розі вулиці Грушевського з безіменним провулком під номером №13 стоять рештки ще одного сторічного будинку. Споруда перебуває наразі без даху.
Два квартали, що розмістилися від Кавказької аж до Шевченка, збагачують вулицю історичними будівлями. Особливо від Хрещатика починаються будинки, на які варто зосередити увагу. Перші споруди, які відкривають квартал (з боку Дніпра) задають тон у подальшому. Однин з них (Хрещатик №154) належав лікарю. Старожили розповідають, що під час боїв за Черкаси німці виселили жителів цієї вулиці до Вергунів. Після повернення їх зустріли обстріляні та пограбовані будинки. На війні як на війні.
Тут збереглися і типові для Черкас одноповерхові цегляні будинки кінця ХІХ початку ХХ століття, і селянські мазанки, а також сучасний ТРЦ «Плазма». Особливо цікаві для мене будинки під номерами №23 (одноповерховий з цікавим порталом переробленим під вікно прибудови), №27 (півтора поверховий), №29 (двоповерховий) та №31 (оригінальний одноповерховий з цікавими старовинними дверми та височенними колонами порталу). За будівлями №27 та №29 розміщується також цікава історична пам’ятка (за адресою №25). Всі вони мали одного власника. Це були прибуткові будинки, що здавалися в оренду. Будівля №31 за свідченнями існує з 1913 року. Тепер це також житлові будинки.
Йдемо далі. По обидві сторони бульвару розташувалась Черкаська дитяча музична школа №2. У двох будівлях (нумерація по бульвару Шевченка) №153 та №182 перебувають корпуси №1 та №2. Вони, певною мірою, схожі між собою. Точно невідомо, але можливо їх власником була одна і таж людина. За переказами, будинки належали лікарю, професору медичних наук. Після війни тут перебували різноманітні освітянські установи: дитячий будинок, райвно, школа для дітей з фізичними вадами, вечірня школа. Та вже з 1970 року тут розміщується дитяча музична школа.
Наступний будинок, на який варто звернути увагу, зустрічаємо в кварталі між вулицями Гоголя та Благовісною. Його зведено в 90-х роках ХІХ століття і належав він місцевому купцеві (прізвище невідоме). Будинок був прибутковим. До жовтневого перевороту, міська дума орендувала його для військового відомства. Зокрема, тут містився штаб 167-го Острозького піхотного полку, що дислокувався в Черкасах. Після 1917 року і до початку радянсько-німецької війни в будинку розміщувався дитячий притулок. За часів Другої Світової будівлю майже зруйнували попаданням міни. Горів, але зберігся. Після війни тут знову дитячий будинок та мешкали містяни. В 60-х роках у ньому надовго оселилась 2-га ДЮСШ. У 80-х – приміщення передали під РЕУ-5, що знаходиться тут досі.
Вулиця простягається далі. До перетину з Надпільною Грушевського більше не має цікавих будинків. Після цього перехрестя міста раніше не було. Більше ста років назад до залізної дороги простягалася територія квартированих в Черкасах полків. Десь з перехрестя з вулицею Добровольчих батальйонів починалася дорога на Руську Поляну.
Після перетину з Одеською, розпочинається зовсім інша та незнана вулиця Грушевського. Тут вона не заасфальтована, вузька та має одноповерхову приватну забудову. Така картина тягнеться до самого закінчення Грушевського на перетині з Оборонною.
На цьому закінчимо подорож вулицею Грушевського. Довго думав якими словами завершити статтю. І вирішив на останок залишити порівняння. Вулиця Грушевського – не Венера Мілоська, вона скоріше, прості глиняні черепки, знайдені археологами. Але, іноді, брудні черепки здатні розповісти більше історії ніж справжній шедевр античної культури…
