Ще одна коротка черкаська вулиця спускається з горової частини міста до старого Дніпра. Це – вулиця Розкопна. Вперше вона згадується у 1884 році, і найцікавіше, що ця назва ніколи не змінювалась. А от це вже, для нашого міста – рідкість.
Раніше, вулиця брала початок від сучасної Байди Вишневецького і через два квартали спускалася вниз до Дніпровської набережної. Так само як і Замковий узвіз, Розкопна втратила цей квартал з утворенням водосховища. Пролягала вулиця глибоким яром, що здавна виритий весняними і дощовими водами, та ще й розкопана людьми, які добували тут глину для будівельних робіт. Саме звідси і походить її назва. У нижній частині міста вулиця перетинала сучасну Гагаріна і вже згадану неіснуючу Дніпровську набережну. Ця неіснуюча вулиця – це дамба, що запобігала весняним розливам річки. В деяких джерелах повідомляється, що Розкопна перетинала Берегову, та що це: інша вулиця або ця, про яку написано вище, особисто для мене не відомо.
У верхній частині вулиці, що примикає до Замчища, раніше існував великий водогін, яким користувалися мешканці всього району. З одного джерела підняв інформацію, що Розкопна починалась з невеликої дерев’янної старообрядницької церкви (знесена 1938 року). Знаходилась з правого боку вулиці від початку. Та підтвердження цього факту не знайшов, тому схоже це неправда.
За часів перебування у Черкасах, а саме 50-х роках ХІХ століття, на розі Розкопної і Верхньої Горової (Фрунзе) стояв будинок священика отця Петра Макарського. Він був розділений на дві частини. В одній з них тимчасово проживав черкаський справник Табачников, у якого на допитах в 1859 році бував Шевченко. Було це так: «18 липня Шевченка доправили в Черкаси — тоді невелике повітове місто. Арештованого справник Табачников помістив у себе на квартирі. Але поет міг більш-менш вільно спілкуватися з відомими черкащанами, зокрема з Табачниковим домовласником, священиком соборної парафії Петром Марковським. З ним він часом вибирався на Дніпро, в урочище Домаха, неподалік від якого була пасіка Марковського. З ним бував у заможному домі Андрія Цибульського. Тут взагалі збиралася черкаська еліта: господар дому, його брат, соборний титар Юхим Антонович, диякон троїцької парафії Микола Шпак і титар Троїцької церкви Юхим Боковня, а також колишній моряк Степан Хоменко і коваль Андрій Слюсар, ще й старенький, але міцний дідок Никифор Вахмистренко. Охоче вибирався поет зі своїми знайомими дніпровські заплави, щоб там спокійно помалювати, помріяти над великою річкою України.» Найцікавіше що отець Макарський був великим прихильником Шевченка і одним з ініціатором зведення в Черкасах меморіалу поету і саме частину його будинку знімав пристав, що доніс на Тараса. Після цих подій Шевченко написав: «Як побачите Табачникова, то заплюйте йому всю його собачу морду».
На Розкопній, зліва у невеликому провулку, який мешканці називали Скибин, у добротному будинку (він зберігся і нині) в 20-х роках ХХ століття мешкав лікар Скиба. Старожили Подолу і Митниці, родини яких він обслуговував, добре пам’ятають його кремезну фігуру, яка ледь вміщувалась у фаетоні, коли він виїздив на виклик до хворих. І хоча Скиба за фахом був тільки фельдшером, але він вельми успішно лікував багатьох міщан, чим заслужив добру славу в Черкасах.
