Щойно постало питання: якій вулиці присвятити наступну статтю? Вирішив підрахувати черкаські вулиці про які я ще не писав. Отож їх 10 (тепер 9), саме тих, що розташовувались у старому місті і мають півторастолітню історію. Залишилось не так уже й багато. Чи не так? На жаль, статті стають все коротшими. Коли про бульвар Шевченка та Смілянську відома навіть приблизна дата укладення бруківки, то вулиці на тодішніх околицях несуть все менше інформативності. Та полишати жодної вулицю без статті не маю наміру.
Отже, зараз мова піде про вулицю Чехова, що простягається з північного сходу на південний захід, відмежовуючи Кривалівку від району площі 700-річчя. Вона починається від самого Дніпра (вулиця Портова), а закінчується, перетинаючи основні магістралі міста, вулицею Зінченка, що сховалася у садових кварталах мікрорайону «Яблуневий».
Вперше вулиця згадується у 1884 році під ім’ям Титарівська. Достеменно походження назви невідомо. Нижче приведу свої думки, які можуть бути помилковими, або не повністю вірними. Перша версія, що назва походить від першого поселенця. Можливо він мав прізвище Титар або Титарів. Друга думка наголошує на походження назви від терміну «титар». Так в Україні називали осіб, на кошти яких збудовано або оздоблено храм. Також цим терміном називали церковних старост. Можливо, вулиця ввібрала в себе назву більш старішої вулиці Черкас, що розташовувалась десь біля Дніпра і була перепланована Гесте на сучасну.
Як не як, а в 1893 році вулицю було перейменовано. На плані Черкас цього ж року вона зображена як «Чеховская». Офіційно, вулицю назвали на честь письменника Антона Чехова. Та і тут не все так однозначно. Існує думка, що початковою була народна назва і вулиця звалася Чеховою (з наголосом на останню «о»). Люди назвали вулицю так через її початок з заплавно-лугового урочища Чехове (наголос на останню «е»). Або через «річку Чехова» (російською «речка Чеховая»), яка була одним із відгалужень Дніпра і починалась саме в цьому районі. Скоріш за все, версія з народною назвою і є вірною. Оскільки сумнівно, що в 1893 році міська влада Черкас назвала вулицю на честь письменника, творчість якого, в той час, тільки починалась.
Існує ще одна версія походження назви. За нею, існував черкаський підприємець та купець – Дорофій Іванович Чехов. Його зернові поля розташовувались довкола чигиринського шляху. Він мав сина – Степана. Вони переїхали сюди з вулиці Зеленої і заселивши зростаючою родиною майже всю цю місцевість – дала назву Чеховської. Це, в принципі, можливо, оскільки в Черкасах і зараз достатньо прізвищ з коренем «чех». Але існує єдиний нюанс – Зеленою в той час називали вулицю Іллєнка. Тобто фактично переїхали на один квартал в бік околиці. Отже, можливо було саме так.
Десь у 1923 році, згідно з новими правилами утворення назв вулиць, назва і була змінена на Чехова. Схоже саме тоді назву і прив’язали до імені письменника Антона Чехова. До речі, Чехова одна з вулиць міста, яка найдовше носить своє ім’я. І найменше його змінювала. Рекордсменкою правда є вулиця Розкопна, що називається так з 1884 року і ні разу не змінювала його.
Пройдемося вулицею Чехова. Особливо поглянути тут нема на що. Мені невідомо, які будинки тут розташовувались сто років тому, але від них майже нічого не залишилось. Чехова починається майже від самого Дніпра, а точніше від перехрестя з вулицею Портовою, а ще точніше від гаражів, проїзди між якими утворюють вулиці. Через низинну місцевість - там завжди стоять калюжі. І схоже саме це місце і було руслом «річки Чехової». Навіть якщо я і помиляюсь – так буквально на декілька сотен метрів. А якщо заглянути на сусідню вулицю Іллєнка, то напроти неї, десь під водами Дніпра, було місце де Чехова зливалася з Митницею.
Отож гаражі… Обминаючи величезні калюжі піднімаємося до гори. Історична частина вулиці Чехова розпочинається тільки після перехрестя з вулицею Толстого і налічувала 6 кварталів. Схоже від «річки Чехової» до вулиці Толстого розміщувались монастирські землі, а саме жіночого старообрядницького монастиря Святої Покрови. Перехрестя з вулицею Нижньою Горовою не існувало. Праву сторону вулиці займають багатоповерхові житлові будинки. Ліворуч, серед приватного сектору,ще можна знайти досить давні споруди. Наприклад, Чехова 27, перебудований дім з цікавими порталами.
Вулиця Чехова, порівняно з вулицею Чеховською, втратила один квартал. Це квартал, що утворювався перехрестям з Гостромогильною (Волкова). Втрачену частину зайняв завод Гроссе, що був утворений 1908 року. Поступово, вже як машинобудівний завод імені Петровського, розрісся до сучасних розмірів, перекривши вулицю Сергія Амброса.
По іншу сторону, вулиця Сергія Амброса все ж продовжується, огинаючи славнозвісні бані на Чехова. Відкриті вони були ще за Союзу і вважались стратегічним об’єктом. «Баня на Чехова», з приходом 90-х років ХХ століття, поступово почала перетворюватись в оплот бандитизму і проституції. Та вже в ХХІ столітті тут виріс справжній банний комплекс із різноманітними видами лазень (фінська, російська тощо). А бандитські 90-ті, залишились в історії, як лазні, так і вулиці.
Перетинаємо бульвар Шевченка. З одного боку тут розмістились громіздкі контори радянської планової економіки, а з іншого старі, майже загрузлі в землю, хатинки. Йдемо далі. В цьому ж районі знаходиться гуртожиток для іноземних студентів ЧДТУ. Зупинятись на ньому не буду, оскільки ні разу там не був.
В середині кварталу між вулицями Благовісною та Надпільною знаходиться міський пологовий будинок. Приблизно половина корінних жителів Черкас народились саме тут.
Приблизно в такому ж руслі тягнеться Чехова аж до вулиці Гетьмана Сагайдачного. Після неї вона перетворюється в вузьку дачну вуличку, що загубилася десь у «Садах».
Цікава і неординарна історія вулиці Чехова. Не багато вдалося написати, і я впевнений, що не розкрив і половини її таємниць. Тому пропоную поступово доповнити цю статтю.
